Пише нам Юрій (11.05.2020)
Мій дід Мережаний (Мережин) Іван
Архипович (нар. у серпні
90х.рр.19ст.),
брав участь у 1-й
Світовій війні. У
20-ті рр. був ковалем у Цвітні.
У шлюбі з Просяник Олександрою
Федорівною 1896 р.н.
Їх сином був Семен (мій батько),
1925р.н. Дідового брата звати Микола.
У баби було п'ятеро чи шестеро
братів.
У 1930р. дід залишив Цвітну і виїхав з
родиною до
Туркменістану, де його брат працював на
залізниці. Сином
М.А.Мережина був Лев Миколайович.
Через два роки дід з родиною змушений був
виїхати на Донбас до м.Горлівки,
де працював ковалем у депо ст.Горлівка.
Помер перед війною або на початку війни.
Похований у Цвітні.
Мені відомі прізвища:
Гаврилови, Комарі,
Сухі, Сичи.
(від редакції сайта: просимо
всіх, хто має будь-які відомості про вказані
в листі прізвища, напишіть на електронну
адресу сайта:
karaush2@mail.ru
Пише нам
Борис
(11.01.2020)
На перекрестке
Ружичево-Бабинковка,
кладбище-детдом
есть подземелье. В
школьные года мы играли там в жмурки.
По рассказам бабуси
во время коллективизации там прятали зерно,
стояли жернова.
Центральные хода
широкие и высокие есть ниши-лежаки
сохранились короткие боковые,
а 3
или 4 хода
специально завалены,
говорили что один вел к церкви.
В 73-75г
бульдозером завалили вход.
Пише нам
Галя
(11.01.2020)
У Цвітні голова села
доброї душі людина.
Я живу у Черкаській області на межі.
Сусіди.
Як заїжаю у Цвітну то
в селі завжди такий порядок.
Зразу видно що господар добрий.
Дай Боженько
крепкого здоров'ячка Пилиповичу і його
родині. Та розуму
депутатам у верховній Раді,
щоб усі села процьвітали .
Пише нам
Віталій
(10.01.2020)
Сьогодні з братами Павлом та Василем
відвідали село Цвітна звідки коріння наших
покійних батьків . Були приемно вражені
охайністю та благоустроем села . Дякуемо
родині Цилюриків,
Василя та Таі а також родині т. Люби Зюкіній
за гостинність,
привітність та доброту .
Пише нам
Антоніна Гумен
(7.01.2020)
(публікуємо з невеликими скороченнями)
Що нас очікує в 2020
році? Що очікує мою країну, мій рід?
Людській природі властиве
бажання зазирнути в майбутнє. Але ніхто
майбутнє не знає, його знати неможливо.
Найкращий потенціал в найточнішому
прогнозуванні майбутнього має той, хто знає
минуле...
Цікавитись минулим свого
роду я стала тоді, коли почало відходити
покоління моїх батьків. Відчула прірву між
собою і прабатьками,що утворюється, глибоку,
нічим не заповнену, відчула біль і сум
споконвічний від туги за рідними,
відповідальність перед наступними
поколіннями нащадків за збереження пам'яті
про своїх рідних.
Запала мені в душу
фотографія мого цвітянського роду, в центрі
якого моя прабабуся Харитина, воістину
БЕРЕГИНЯ роду. Ось воно перед вами, шановні
читачі.
Про нелегку долю моєї
прабабусі та моїх рідних маю потребу
дізнатись якнайбільше.
Як відомо, Всесвіт завжди
відгукується на наш запит. На момент
формування мого запиту вже був створений
сайт і група
ЦВІТНА в Фейсбук.
Це лист, з яким я звернулась за вказаною
адресою на сайті:
"Прошу
Вашої допомоги в пошуку відомостей про
репресованих прабабусю Саєнко Харитину
Юріївну та прадідуся Саєнка Петра
Андроновича.
Вони, а також мій дід
Саєнко Марко Петрович, проживали і поховані
в Цвітні. Прабабуся проживала на хуторі
після повернення з Соловецьких таборів, де
утримувалась 16 років. В радянські часи була
реабілітована.
Чи маєте ви хоч якісь
документи, що містять інформацію про
репресії в Цвітні?
Чи зустрічаються вказані
прізвища в селищних документах?
Буду вдячна за будь яку
інформацію стосовно моїх рідних.
З повагою, Антоніна
Гумен".
І відповідь від сайту
"ЦВІТНА" прийшла дуже швидко. У відповіді
повідомлялось наступне:
"Від
Тамари Федорівни Гордової про скайпу прийшло
таке повідомлення на тему Ваших пошуків:
"...це дані які надала студентка Лариси
Кулініч з Кіровограду з дослідження ПЕТРЕНКО
І, Д. Розкуркулення та інші
соціально-політичні процеси на
Олександрівщині в 30-х роках в ХХ ст.
Документи свідчать,/ І.Д.
Петренко.-Кіровоград: Центрально-Українське
видавництво.-2011. -280 ст.
"Слухали: списки куркулів Цвітянської
сільської ради, підлягаючих розкуркуленню і
висилці за межі України та списки
куркулів, підлягаючих розкуркуленню і
залишенню на місці У списку 44 людини.
Ухвалили списки затвердити повністю. Під №
14 - Саєнко Петро Андронович., № 19 - Саєнко
Мар,яна Федорівна, № 21 - Саєнко Ганна
Назарівна. У списку :"резерв до висилки -№2
- Саєнко Пилип Андронович".
Так, з цього листа я
дізналась, що дійсно під № 14 - Саєнко Петро
Андронович, був репресований мій прадід, а
"резерв до висилки -№2 - Саєнко Пилип
Андронович", очевидно, це його рідний брат.
З видання ПЕТРЕНКО І, Д.
Розкуркулення та інші соціально-політичні
процеси на Олександрівщині в 30-х роках вХХ
ст. (воно є у вільному доступі в інтернеті)
прочитала, що цвітянських репресованих пішою
ходою вели на залізничну станцію, де тримали
в лютому місяці 8 діб, і в основному
відправляли в Архангельськ, а там і
Соловецькі табори недалеко і попадали вони,
як автор пише, прямо в ад... Жінки, як
правило, йшли за чоловіками. Старших дітей
залишали попідтинню. Близько сотні малих
дітей взяли з собою, але по дорозі багато з
них загинули від голоду і холоду.
Знищене життя лише за те,
що хата мої рідних була під залізом, мали
якийсь нехитрий реманент, бо прадід був
роботящим і майстром. Потім тим залізом
вкрили колгоспну комору, що стояла на в'їзді
в колгосп.
Але відомостей про
прабабусю Саєнко Харитину поки не було.
Знаю, за переказами, що вона на Соловках 16
років утримувалась, а прадідусь в іншому
місці в Сибіру. Він утримувався в засланні
ще довше.
І знову отримую лист:
...в
нашій групі
ЦВІТНА
-
https://www.facebook.com/groups/tsvitna/
- в фейсбуці Василь Вікторович Білошапка,
директор Олександрівського районного музею
помістив дані про Саєнко - подивіться там, в
коментах
Він пише:
САЄНКО ХАРИТИНА
ГРИГОРІВНА, 1889 р.н., с.Цвітне, українка,
неписьменна, колгоспниця. Заарештована
20.10.1937 Єлизаветградківським РВ НКВС
(агітація проти заходів радянської влади).
Засуджена 14.11.1937 трійкою УНКВС
Миколаївської області до 8 років ув'язнення
у виправно-трудових таборах. Реабілітована
7.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою.
(П - 9676)
Така інформація міститься
у книзі "Реабілітовані історією.
Кіровоградська область" (К., 2007 р.), том
2, с. 128. Справа Харетини Саєнко
зберігається у Державному архіві
Кіровоградської області. Звертайтесь туди.
Номер справи Саєнко
Харитини П - 9676.
З моєї відповіді Василю
Білошапці в Фейсбук:
Василь Білошапка, спасибі
Вам! Схоже, що це дійсно інформація про
людину, яку я шукаю. Моя прабабуся, як мені
переповідали по батькові Юріївна, насправді
Саєнко Харитина Григорівна. Дата народження,
1889 рік, схоже, збігається. Документ про
реабілітацію отримувала власноручно. Тобто
її реабілітували на 100 році від народження,
а прожила вона 104 роки. Можливо, це її
другий арешт, бо чоловік, Саєнко Петро
Андронович, мій прадід, був розкуркулений і
виселений з України в 1930 році, про що я
дізналась з книги Івана Петренка
"Розкуркулення та інші суспільно-політичні
процеси на Олександрівщині в 30-х роках ХХ
ст. Документи свідчать" - про цю книжку
повідомила Тамара Федорівна Гордова.
Продовжую пошуки, і щиро дякую за допомогу!
Отже, САЄНКО ХАРИТИНА
ГРИГОРІВНА, 1889 р.н., с.Цвітне, українка,
неписьменна, колгоспниця. Заарештована
20.10.1937, - моя рідна прабабуся, мати п'ятьох
дітей, БЕРЕГИНЯ роду, була арештована
скоріше за все повторно, бо в 1930 році
пішла в арешт за репресованим чоловіком,
моїм прадідом. Бо так і переповідали рідні,
адже в передвоєнні роки репресії радянською
владою були ще жорстокішими і "план"
по арештантам був ще більшим.
Я знаходжусь на початку
свого пошукового шляху і продовжую його.
Сподіваюсь, що за вже відомим номером
справи, зможу дізнатись детальнішу
інформацію про своїх рідних.
Можливо, на фото хтось із
читачів сайту побачить своїх рідних і зможе
додати свою розповідь.
Дякую тим, хто веде сайт
"ЦВІТНА" - за кропітку роботу в створенні
сайту та сприянні в пошуку.
Дуже вдячна за пояснення
щодо звернення за моїм запитом Василю
Вікторовичу Білошапці, директору
Олександрівського районного музею,
художниці, цвітнянській, Гордовій Тамарі
Федорівні, Ганні Андріївні Танській,
бібліотекарці Цвітни. Я й не очікувала такої
підтримки і сприяння пошуку.
У Свят вечір бажано
зібратись за столом всією родиною з
відкритими серцями, насолодитись близькістю
з рідними, згадати тих, хто далеко від дому
і кого забрало небо...
Нехай яскрава зірка надії
і любові горить над вашим домом, а в душі
завжди знайдеться місце для пам'яті
про тих, завдяки кому ми живемо в цьому
світі.
З повагою і вдячністю,
Антоніна Гумен.
Пише нам
Антоніна Гумен
"Доброго
дня!
Прошу Вашої допомоги в пошуку відомостей
про репресованих прабабусю
Саєнко Харитину Юріївну
та прадідуся
Саєнка Петра.
Вони, а також мій дід
Саєнко Марко Петрович, проживали
і поховані в Цвітні. Прабабуся проживала на
хуторі після повернення з Соловецьких
таборів, де утримувалась 16 років. В
радянські часи була реабілітована.
Чи маєте ви хоч якісь документи, що
містять інформацію про репресії в Цвітні?
Чи зустрічаються вказані прізвища в
селищних документах?
Буду вдячна за будь яку інформацію
стосовно моїх рідних.
З повагою- Антоніна Гумен".
Від редакції сайту "Цвітна":
Хто знає щось про цих людей, або знає, де
шукати інформацію, повідомте, будь ласка, на
електронну пошту сайту:
karaush2@mail.ru
Пише нам
Павло Трефілов
"Вітаю
Вас, мене звуть Павло. Я почав вивчати своє
генеалогічне дерево. В розділі "Цвітнянські",
чи не могли Ви добавити відомості про мого
двоюрідного діда Нешевец
Данило Володимирович.
https://pamyat-naroda.ru/heroes/memorial-chelovek_donesenie1078666
"
Пише нам
Михайло
"Я побачив що ви
просите писати, то я живу не в Цвітні, мій
тато був з Цвітної, то я чув від нього такий
анекдот сільський, ще старий:
Був один чоловік в селі
дуже ледачий, такий що й робити не хотів,
лежав на печі і вже з голоду помирав.
Пожалів його сусід приніс йому торбу сухарів
каже:
- Свириде, ось тобі
сухарі, а то ти вже зовсім охляв
Той каже:
- А що я буду з ними
робити?
Цей говорить - Та макай у
воду, та й їж.
Той подумав помовчав та й
каже:
- Та, ще й макать, то
краще вже й на цвинтар несіть".
Пише нам жінка, уродженка Цвіти, знавець
історії села
"Село Цвітна було
засноване у ХУІ столітті, після Люблінської
унії, коли Польща повністю захопила владу у
союзі з Литвою. На початку була заснована
фортечна крепость. Цвітна об'єднала навколо
себе декілька сіл, Вищі Верещаки, Соснівку,
Ружечеве, Рексено, коло Красносілля...
Заснована фортеця весною у день Вербної
неділі (по старопольські називалася Цвітна).
Польскі чиновники були гонорові і
збудованим поселенням надавали звання міста,
утворили там ГМІНУ. Це утворення об'єднало у
себе різні органи влади, медицину, уніатську
церкву, ринок на це видавався спеціальний
дозвіл, наприклад указ короля. Я його не
зайшла, але є указ короля Речі Посполитої
Сігізмунда про створення Чигирина.
Відносно заснування села - то це з карти
Речі Посполитої яку видав Олександр
Яблуновський, останній власник села до
царського захоплення. Він видав серію карт
про свої маєтності.
Заснування села це не просто, ця частина
території належала до Чигиринського
староства з конкретними власниками.
Займався цим Остафій Дашкевич, Михайло
Вишневецький.
Заснування Цвітної, як фортеці - була
необхідність, в зв'язку з великим розвитком
чумацтва. Потрібно було збирати податки та
контролювати ввіз і вивіз товарів.
Були великі напади татар та турків на цю
територію, де вони грабували та викрадали
людей. Фортеця це захист від навал та
утворення налогового банку та інше. Поляки
до грошей ставляться дуже позитивно. Це
кордон.
Указ про заснування Цвітної повинин бути
підписаний королем Сігізмундом ІІІ Ваза, або
попередником Сігізмундом ІІ по представленню
Михайлом Вишневецьким, як власником
Черкаського староства. Цвітна засновувалася
разом з відновленням Чигирина. Захист з
Півдня..."
***
Надсилайте, шановні, й ви свої дописи про
село, про своє життя, про все, що зв'язане
з Цвітною і з цвітнянськими, де б і коли б
вони не жили, - все для збагачення
цвітнянського сайту,
- на адресу електронної
пошти:
karaush2@mail.ru
|