З оповідей знавців історії краю

У Кам'янці були власниками кам'янських земель рід Раєвських-Давидових. Раєвські - поляки, які служили Росії, Катерині ІІ та її чоловікові Григорію Потьомкіну, який поміняв у Любомирських великий шмат землі на Стародубський ключ у Білорусі. Цей кусок був від Красносілля до Торговиці по краю Дикого поля і до Канева, Корсуня, Моринців, Кирилівки, Козацького, Матусова, Орлівця. Мліїва і роздав його своїм родичам, дітям сестер. Родинне гніздо Раєвських Бовтишку та Розумівку до Кам'янки, Суньок, - вони роздарили цю землю дітям. Польським підданим було дозволено мати при собі 30 сімей з Польщі і частину єврейських сімей, які забезпечували всі види торгівлі.

***

У кінці 18 століття Красносілля було великим прикордонним центром на Чорному шляху і належало польському пану Любомирському. Це був великий шмат землі до Канева та Моринців, - Кирилівка, Козацьке, Новомиргород, Матусів, Сміла, Городище, Мліїв, Мошни, Межиріч та багато інших сіл і містечок.

Григорій Потьомкін - фаворит Катерини ІІ скористався владою і примусив продати цей Смілянський ключ, і віддати Стародубський ключ у Білорусі Любомирському, якому належало і Рівне. Поряд з Красносіллям є село Гутниця там є дуже білий пісок і Потьомкін почав будувати там гутний (скляний) завод.

Потьомкін не мав офіційних дітей, але у його рідної сестри Марфи було 5 дітей від Енгельгардта, у якого землі не було. Частину земель подарував своїм сестрам. Новомиргород, Шпола, Матусів подарував племіннику Миколі Висоцькому, який її розпродав. Смілу з околицями майже до Красносілля віддав Самойлову та його дружині, знак вдячності за те, що були свідками на неофіційному весіллі Катерини ІІ і Григорія Потьомкіна... Катерина ІІ народила від Потьомкіна дочку Єлізавету Тьомкіну, яку віддали заміж за секунд-майора грека Калагеоргі і збудували для неї південну столицю. Бо Катерина ІІ мала політику захвату земель будь-яким способом. Війною, або любов'ю, головне, щоб ця земля належала її імперії.

Цей час земля вище Красносілля належала другому польському магнату Яблуновському. Безкінечні набіги татар на Чигирин і на його землі декілька разів стирали поселення навколо Чигирина дочиста. Коли власником Черкас був Вишевецький, Чигирин і його околиці належали належали польському королю Сігізмунду ІІІ і він підписав указ про відновлення Чигринської фортеці, яку весь час руйнували і вона була руїна.

Тоді виникло питання про створення системи укріплень на кордонах Чигиринської землі. Так виникла фортове укріплення і форпост  поряд з Красносіллям Рексено. Це був митний пост на Чорному шляху. Бо кордон між землями Любомирського і Яблуновського проходив по нинішній трасі Кропивницький, Знам'янка, Олександрівка на Київ. Чорний щлях був головною торговою дорогою між півднем і Києвом, і нині він має маркування Н-01. Литвинівка і Рексина були головними митницями, які заробляли кошти за чумацькі перевезення для чигиринських панів, що давало можливість розвитку.

Цвітна це реальне місце, куди звозили кошти та товари з митниць. Далі на Чигирин було два шляхи: перший через Ружечеве, а другий через Вищі Верещаки до Любомирки і Чигирина. У Любомирці була поштова станція. Фортеця Цвітянська була потрібна для відпочинку воїнів митниць та лікування, там були судді та інше. На форпостах Литвинівка та Рексено воїни були у примітивних будинках-мазанках і працювали там по 1 місяцю. Їхні сім'ї жили у Цвітні під захистом воїнів фортеці, хай навіть земляної. Сім'ї займалися різними народними промислами: гончарством, виготовляли вироби з дерева (ліс великий Мотроненський був поряд), ткали, вишивали. Усі ці товари куплялися чумаками і вивозилися на південь чи північ...

У самій Цвітні було 30 млинів, лісопилки, кузні, гончарні, горни, столярки.

***

Біля Рексиної (Форпоста) жили польські митники Речі Посполитої. Це є у записах Леонтія Похілевича та відомо з розповідей знайомих з цієї частини цвітянської землі, які не признавали влади Красносілля (Княжої).

Бо у пам'яті людей власником землі був Любомирський, Потьомкін, Самойлов, які були для них негативними. Цвітна - була територія близька та рідна. У Цвітній жили їх родини, охоронці рексянських кордонів, де вони працювали один місяць (стояли на посту у караулі), а наступний місяць приходили інші цвітняни знову на місяць і верталися додому. Цвітні належала частина Чорного шляху, який проходив через територію Соснівки і там була польська митниця. У Цвітні була митна комора, банк, саме головне що там жили родини.

Цвітну знищили за часів Радянської влади. Вибили гончарів, вислали у заслання, розкуркулення, репресії. Потім німці вистріляли євреїв, на плечах яких трималася торгівля, виробництво, доставка товарів, виробництва та пошиття одягу, ковальство, гончарство, вироби з дерева - це великий обсяг товарів. Розвиток торгівлі стимулював розвиток ремесел - ткацтва, вишивки, переробки та похідні від вишивки та ткацтва, - коноплі снування ниток, інструменти.

***

Державним селом Цвітна була  залежно від часу ("Деражвні селяни" - з Вікіпедії). За часів Польщі при Яблуновських належала короні Польщі, але лише частина, де була фортеця. Кутки села, це села навколо фортеці. Село Хмарівка наприклад на початок навчання наших батьків у школі була селом окремим від Цвітної. Було село Цвітна зі своїм сільським укладом, була фортеця Цвітна, - де були всі урядові установи, при Польщі і при Росії.

А кутків у селі багато. Починаючи з півдня, - Бондарівка, Куксівка, Дядюрівка, Олійниківка, де жили наші рідні, направо до артілі Комарівка, За артіллю недалеко була Калоня - колонія євреїв, утворена у середині 19 століття. В бік Ружичевого - Гончарівка, Карбалівка від поселення (іранців, турків) з міста Карбала, які були на службі у козацьких військах та охороні митниць, що були за Литви та Польщі.

За Росії територія російських замель сягала до Чорного моря. Митниць не було в районі Цвітної за Росії. На північ у бік Вищих Верещак є куток Готівка це раннє поселення при початку будівництва фортеці, тому що у Польщі фортеці будували німецькі спеціалісти, бо кращих будівельників у Польщі не було. Далі були Цвітянські хутори, які є понині, але там живе дуже мало людей.

***

Фортеці часу 15-16 століття у Польщі були земельно-дерев'яні. Землі поряд багато і ліс поруч. Щоб уявити приблизно, яка була фортеця, дуже віддалено, - подивитися в інтернеті фільм Ежи Гофмана "Пан Володієвський", там є фрагменти земельно-дерев'яної фортеці. У Цвітні та Крилові, що затопили водами Кременчугського водосховища. І та фортеця оберігала вихід у річку Тясмин з боку Дніпра та порогів. А Цвітянська фортеця оберігала витоки річок Ірклієць та Тясмин.

Німці будували фортеці з землі та чfстоколу, всередині були всі адміністративні споруди, які не давали грабувати банки, митну комору. Було три митниці у селі Литвинівка та у Рексиному та у Ружечевому , який контролював чумацькі валки, які йшли понад руслом Дніпра. Можливо у селі Соснівка була митниця, після якої Чорний шлях розділявся на Варшаву та Київ. Всі митні доходи збиралися у Цвітянській фортеці, там були війска і різні адмінбудівлі... Донині збереглися доргоги та план центру села, де чітко видно фортечну побудову з центром, де була церква. Земельні роботи зберігаються дуже добре, якщо видно кургани...

Село розвивалося понад чумацькими шляхами, що йшли до Литвинівської митниці та головного пункту збору чумаків у Цибульовому і далі на південь до Криму (привозили 5 видів солі) та Очакова (турецько-татарську камінну фортецю збудовану це генуезцями), та Дону, звідки привозили рибу в'ялену. Другий чумацький шлях у селі був на Рексине (Красносілля), де дорога вела до Єлизаветградської фортеці та Цибульова. Стара Знам'янська дорога - це і є частина чумацького шляху.

Лавка, у якій торгували Анюта та Олена знаходилася на краю фортечного муру і була майже над урвищем і земельним ровом, заповнненим водою, нині це ставки. Через водяну преграду було збудовано підвісний міст пізніше за Росії. Добре збереглися дороги, що утворили план села, який зберігся до нині.