Ці чудові вірші опубліковані авторкою

 в групі ЦВІТНА у Фейсбуці

А ось - власна

сторінка Надії в Фейсбуці

Надія Поцелуйко

4 мая в 22:25

Мої дідусь і батько народилися і проживали в Цвітні, тільки це було дуже давно, що, напевне, вже нема кому і згадувати. Дідусь Загнибіда Тихін Іванович, 1897 р.н., проживав на вулиці, що нині має назву Неживого. Поряд мешкала в ті далекі часи сім'я Чорноморців(з розповіді мого батька). Мій батько, Загнибіда Микола Тихонович, 1924 р.н., в дитинстві проживав там же. Коли йому виповнилося два місяці, від тяжкої хвороби у віці 27 років помер мій дідусь Тихін, залишивши крихітного сина напівсиротою. Бабуся Параска була родом із с.Антонівка, Олександрівського району, але залишилася на деякий час проживати в с.Цвітна, де в дитинстві навчився гончарного ремесла мій тато. Цей промисел в 30-ті роки в селі був досить розвинутий (з розповіді тата). Про це я пишу у своєму вірші-спогаді.

ГОНЧАРСЬКИЙ КРАЙ
Народився у Цвітні мій тато,
В мальовничому прекрасному селі,
Де було колись людей багато
І жили чудові гончарі.
Працювали і пісень співали,
Хоч було нелегко й скрутно жити.
Цінну глину гончарі копали,
Полив'яний посуд щоб робити.
Мій татусь, малим в той час дитятком,
До майстрів в гончарню прибігав.
Милувався кожним він горнятком
І виготовляти їх бажав.
Для початку глину помісити
Гончарі просили помогти,
А пізніше вже - горшки "ліпити'
Татуся навчати почали.
Ладилося в нього не відразу,
Щось якщо не так - мовчи та диш!
З розповідей тата, пам'ятаю-
Був наставником у нього дядько Книш.
Слідкував, щоб учень щось не " скоїв",
Кожну річ робить його навчав.
То ж невдовзі, хлопчик все освоїв
І різний посуд виробляти став.
Макітри, миски, горшки і вази,
Тикви, глечики великі і малі-
Попитом користувалось все відразу,
Бо в печі топили у селі.
Довгий час у комунгоспі працювали
Разом з татом інші гончарі,
Вже у Вищеверещаківськім колгоспі,
У сусідньому із Цвітною селі.
Вся гончарська справа припинилась
Як "цивілізація" прийшла.
Рідко де уже в печі топилось
І глиняна "посуда" відійшла.
У своїм житті мій тато мав уміння
Майструвати, з цегли мурувати.
Та найбільше мав завжди бажання
Посуд глиняний виготовляти.
Наша Цвітна - це земля багата,
На якій старанно всі трудились.
Необхідно владі посприяти,
Щоб в селі гончарство відродилось.

02.05.2020р. смт.Олександрівка

Надія Поцелуйко

20 марта

ОНОВЛЕННЯ

Вже достигла земля:
У своє лоно просить насіння.
Молоді деревця
Усе глибше пускають коріння.

Щебет птахів гучний
На просторі чарівно лунає.
Темний ліс чарівний
Зеленіє, листву розпускає.

Зеленіє трава...
І густіша, щодень підростає.
Все навкруг ожива,
Сон-трава у бору розквітає.

Розпустилась верба,
Гілки-китиці порозкидала.
Її вільха-сестра
Зеленаво-брунатною стала.

Вітерець повіва,
Їхні віти пестливо хитає.
Шпак - провісник весни
Свою пісню виводить- співає.

Розквіта абрикос
І рясніють сади білим цвітом.
Не страшний їм мороз,
Бо весна повстрічається з літом.

Так прекрасна пора,
Що душа аж бринить і співає!
Це весна чарівна
Всю природу навкруг оновляє.

Складено 19.03.2020 р.

Надія Поцелуйко

16 апреля

КНИГА ЖИТТЯ

Читаємо книгу життя,
Нові сторінки ми гортаєм.
Куди заведе майбуття
І що буде завтра - не знаєм.

Прочитані вже сторінки
Повторно не можна читати.
В свідомість тихенько лягли,
Їх можна лише пригадати.

А потім переповісти,
Як в школі колись це робили.
І внукам своїм донести,
В житті які справи творили.

У кожного в книзі своїй
Описані й смуток, і щастя.
Як в серці вогонь пломенів,
Така в нього й книга удасться.

Творіть же побільше добра,
Робіть лише гарнеє діло,
Щоб книга прекрасна була.
Ви - автор, пишіть книгу сміло!

Складено 10.04.2020р.

Надія Поцелуйко

19 апреля

ВЕЛИКДЕНЬ

Пройшло сходження Вогню Благодатного,
Людство ще на рік Господь благословив.
Всі чекали цього дива довгожданного,
Щоб усім Отець надію в серці поселив.

Чаша Благодатного Вогню
В златоглавий Київ прилетіла,
Щоб прийшло добро в Людську сім'ю
Й довго іскорка життєва ще горіла.

Дзвонять дзвони, хвала Господу лунає,
Досягають їі звуки до Небес.
Радість і піднесення груди розпирає,
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

19.04.2020. смт.Олександрівка

Надія Поцелуйко

28 апреля в 11:49

СТЕЖИНА

Стежечка до батьківської хати
Повертає з безлічі доріг.
Хочеться мені її згадати
Як дитинства щедрий оберіг.

Пролягла стежина в споришах,
Босими ногами там ходили.
І сумує, і болить душа,
Що так швидко роки пролетіли.

Значні зміни за цей час пройшли,
Сивина на косах сріблом льється.
Вже й внучата наші підросли,
А стежина в росах круто в'ється.

Простелилася в густій траві,
Стрічкою в'юнкою пролягає.
Як ми бігали колись по ній малі-
Тільки слід у серці залишає.

Я приїду згодом до села,
Підійду до батьківської хати.
Цю стежину, що сюди вела,
Все життя я буду пам'ятати.

07.04.2020р. смт.Олександрівка.

Надія Поцелуйко

30 апреля в 21:52

ЗГАДКА ПРО БАБУСЮ

Згадалися минулії світанки,
Старенька хата, у печі вогонь,
Широка піч, біля неї лежанка
І теплота бабусиних долонь.

Стоять в печі горнята полив'яні,
В горнятах страва булькає- кипить.
Сидять на печі діточки рум'яні,
Згорнувшись у клубочок, котик спить.

Біля печі бабуся хазяйнує,
В своїх руках тримає чаплію,
Горнятка від багаття відставляє,
Подальші щоб стояли від вогню.

За стравою так бережно пильнує,
Старається всім хатнім догодити.
А як же смачно вона борщ готує,
Що хочеться й добавки попросити.

Від печі розлягається тепло
По всіх куточках, стінах з рушниками.
Неначе вчора, не в дитинстві так було,
Не можу це забути я з роками.

Не забувається бабусине тепло,
Її невтомні, роботящі руки,
Серденько ніжне, що любити всіх могло
І сумувало за внучатьми в час розлуки.

Хоч на годинку б повернутися назад,
Щокою до бабусі притулитись.
Та не повернеш літ минулих зорепад
І залишається за неї лиш молитись.

30.04.2020р. смт.Олександрівка

Надія Поцелуйко

17 мая в 22:52

РОЗДУМИ В САДУ

У саду черешня крислата
Віти свої розпустила,
Тінь її крони спадає
На яблуньки молоді.
Наче турботлива мати
Хоче дітей захистити
Від всіх незгод і напастей
І врятувати в біді.

Вони ж ростуть- виростають,
Гілки свої простягають,
Вбік від черешні схиляють
Віти і крону свою.
Так як і діти в родині,
Виростуть - і самостійно
Творять, живуть і працюють,
Створюють власну сім'ю.

Виростуть яблуньки скоро,
Матимуть пишную крону,
Таку ж як і черешня,
Яка зелена й густа.
Стане черешня старіти -
Буде все ж так їх жаліти,
Наче матуся старенька,
Що в дорогу дітей проводжа.

11.05.2020р. смт.Олександрівка

Надія Поцелуйко

ОДИНОКА МЕЛОДІЯ СКРИПКИ

Одинока мелодія скрипки

У веснянім саду зазвучала

Дарував він палкі поцілунки

Та цього було дівчині мало.

Їй хотілось дарунків цінніших
В обмін на лицемірне кохання.
Блиск металу їй серцю миліший
За хлопчини в любові признання.

Відштовхнула гордячка хлопчину,
Бо не має він цінностей досить.
І вказала йому на причину
Нетривалих відносин хороших.

Блиск металу засліплює очі,
Діамантами не збагатишся, -
Будеш плакати ти дні і ночі
Як спокусі ти їх піддасишся.

Бо найбільше у світі багатство -
Це той вогник, що теплиться в серці,
І душі добре й щире убранство
Як джерельна вода у відерці.

Невідомо як доля поверне,
Як життя у дівчини складеться.
Десь розвіється щастя примарне,
Жалкувати колись доведеться.

Скрипка тужить, тремтливо виводить
Сумні звуки, зажурно зітхає.
Хлопцю зранену душу тривожить,
З грудей серце гаряче виймає.

Грай же, скрипко, звучи мелодійно!
Нехай туга у серці минає.
Хай хлопчина щасливо і вірно
Гарну дівчину ще покохає.

19.05.2020р. смт.Олександрівка

Можна співати на мелодію пісні "Одинокая ветка сирени".

Надія Поцелуйко

НАШ ГОРОД

Зачекавсь на мене наш город,
Кличе, щоб скоріше йшла саджати,
То ж не слід чекати більш погоди,
А брати насіння ще й лопату.