Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

Однокласники

Віра: Однокласники Гордовий М., Гречка В., Пасічник С.

Цвітнянські жінки

------- люди згадують -------

Галина: Моя мама (зліва) і хрещена Надя Король.

Борис: Це ті Королі, що жили напроти Наталі Федорівни?

Галина: Не знаю. Хрещена Надя жила на хуторі, все життя пропрацювала у швейному ательє. У Королів було два сина - Вася і Володя, здається, вони зараз у Кропивницькому. Туди забрали і хрещену.

Борис: Да, це ті, про кого я думаю, д.Вася працював з моєю мамою на стражі.

Галина: Пам'ятаю, він працював десь у лісі, а помер від онко ще не старим...

Цвітнянські діти

------- люди згадують -------

Галина: Я з сільськими друзями. Згадати можу лише Васю Короля (крайній зліва).

Надія: Справа, я так думаю, що це Володя Хмара.

Людмила: Посередині в кепці вроді Юра Десятник.

Галя: Крайній справа Саша Щербина?

Цвітнянські

Галина: Ота, яка у хусточці, то я з батьками, хрещеним Васею Королем і двоюрідною сестрою... Колись давно.

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

Цвітнянські

Галина: Мої найрідніші - бабуся Вернигора Настя, мама Галя і дядя Гриша.

Василь Якович Галасюк

Николай: Це мій батько все життя пропрацював у гончарному.

Галасюк Василь Яковлевич.

Стороженко, Ольга та Петро на Далекому Сході

------- люди згадують -------

Наті: Це мої бабуся і дідусь на Далекому Сході.

Лєна: Петро Романович Стороженко із жінкою - пані Ольгою. Мої родичі.

Алёна: А кем они Вам приходятся? А как Ольги отчество? А девичья фамилия?

Лєна: Петро Романович рідний брат моєї бабусі Марії Романівни Стороженко. Як по-батькові тітку Ольгу на жаль не пам'ятаю. Це краще знає їхня онука Наталія - автор посту.

Наті: Стороженко Ольга, - дівоче Сливка. Родом з Київщини.

Петро: Її по батькові Іванівна бо мою маму теж Стороженко Ольга Іванівна і листи на почті часто плутали.

Надія: Обоє чудові люди, добрі душею. Царства небесного їм!

Наті: Моя бабця Сливка Ольга Трохимівна. Не Іванівна.

Петро: Вибачаюсь, але листи чомусь плутали на почті і ваша бабуся приносила моїй мамі

Працівники гончарної артілі

------- люди згадують -------

Наті: Це мій дідусь в Ленінській. На 1 фото на підніжці автомобіля, а на 2 - в нижньому ряді посередині.

На 1 фото він сидить на колесі машини, а на 2 в нижньому ряді всередині.

Іван: Чудове фото! Я пам'ятаю дядька Петра. Він довго тримав в робочому стані свій ЗІС-5. На фото крайній справа мій батько Кролик Іван Оникійович. Нажаль інших не можу пригадати.

А на другій машині Газ 51, на капоті сидить Кролик Іван Оникійович.

Олександр: Не ГАЗ-51, крило переднього колеса пряме. Передній міст видно, кабіна і капот високі. Студебекер, вони схожі.

Шура: На першій машині Стороженко Петро потім БабичМикола.

Микола: Перша машина - ЗІС-5, працював - Стороженко Петро Романович, друга - американський - STUDOBEKER, на ньому працював Малина Яків, їх два було, другий на запчастини, я сам їх бачив, придивись, як лобове скло відкривалося, - знизу.

Іван: Ніколай, я не розібрав за студера, але пам'ятаю оцього ЗІСа. Трохи смутно, але кабіну оту точно пам'ятаю. А де ж Малина Яків на фото?

Микола: Погано видно, але я думаю, що Яша стоїть на своїй підніжці, а студобекери, їх два було, один возив посуду з ЗІСом, а другий стояв розібраний, це нам досталися як трофей від Америки, там ще на фарах решітки були і подивись там видно на борту щілину для спуску сидіння, яке відкидалося для солдатів. Подивись на праве переднє колесо, передній міст ведучий, він був трьох мостовий воєнний і ще придивись на лобове скло, воно відкривалося вгору, придивися, там щілина знизу, воно трохи відкрите, в газона такого немає. Він працював десь до 53 р., я вилазив на кузов і опускав сидіння для перевезення солдат в не робочій машині і крутив баранку. Ваня, подивись на батькові ноги, вони на крилі, а до колеса пів метра.

Іван: Фото приблизно зроблене в середині 60-х років.

Сидять зліва направо: першим Бабич Микола, другим Стороженко Петро, третій Кролик Іван.

Автомобіль, на якому возили гончарні вироби з артілі

------- люди згадують -------

Наті: Це без чого не жив мій дід - автомобіль! На ньому він возив горшки.

Олександр: А тепер він стоїть на постаменті в Кропивницькому, БМ-13 "Катюша".

Собирали його з розбитих війною автомобілів в Києві разом з моїм батьком.

Наті: А де він там стоїть? Попрошу когось фото зробити.

Валентин: Його ще назвали "ленiнский дракон".

Стороженки і Лехан

------- люди згадують -------

Наті: Тут Стороженко Петро і Ольга з Лехан Захаром.

Шура: Стороженки - мої хрещені батьки.

Наті: Як приємно.

В гончарній артілі

------- люди згадують -------

Наті: Тут робочі з Ленінської з горшками.

Микола: Ще Петро Романович біля машини стоїть, а на машині його постійний експедитор, Гайденко Семен Харлович. Думаю що рідня Петра Романовича повинна хоч приблизно пам'ятати.

Цвітнянські

Наті: Мій дідусь Стороженко Петро зліва.

Стороженко, Ліхненко і Бабич

------- люди згадують -------

Шура: Зліва направо Стороженко Петро, Ліхненко Андрій, Бабич Микола. а в середині Ліхненко Андрій Деимидович мій покійний дядя

Раїса: То не Бабич ,а Вільканівський.

Шура: Стороженко і Вільканівський обидва мої хрещені батьки.

Людмила: Благодарю за память и воспоминания всем, кто помнит наших с Шурой Бабич отцов, покойных Николая Бабича и Лихненко Андрея, моего отца. Светлая память.

Валентина Погрібна

Анна: Моя мамочка, Погребная Валентина Федотовна 1936г.р., родилась в с.Цветное.

Куми

------- люди згадують -------

Віталій: Прикольно, ці фото робив я. Як початківець фотоапаратом Смена-Сімвол. Мої бабці з кумом...

Михайло: Як звуть їхнього кума?

Віталій: З верхньої вулиці,як до млина, медом займався . Прізвище начебто Галасюк Тихон.

Наталія: Я знала цих бабульок. Жили біля Буців. Б.Маша працювала в парниках з моїми батьками.

Валерій: Баба Маша могла випити кружку рідкого меду і не запивати водою, і знала багато примовок про коней. Їх дуже любила. Справжня була козачка.

Віталій: Я з нею все літо на возі їздовим правив...

Г.Соколовський і П. Загнибіда

------- люди згадують -------

:

Сергій: Соколовський Г. з двоюрідною сестрою Загнибіда П.О. в с.Цвітна. Це 2006 рік

Алла: Т. Поля моя сусідка, царство небесне їй, дуже добра людина була... а яку молочну кашу варила з моєю мамою...

Цвітнянські з гостями з Киргизії

------- люди згадують ------

Михайло: Бондаренко Яків Фомич справа 1р., Марія Адриянівна (дів.Кравцова) 2-а в 2р.справа; 4-а справа сестра Яківа - Наталя Фомінічна - приїхали в гості з Киргизії, приблизно 1970 год. Зліва в другому ряду (другий) Галасюк Яків Денисович та Харитина Буц поперед нього - сусіди (яровики).

Лєна: З краю ліворуч мої рідненькі бабуся Мотря Суха і дідусь Степан Сухий.

Микола: Баба Харитинка моя сусідка рідненька, вона Сухому Степанові рідна сестра.

Таміла: Це і мої рідненькі люди. Галасюк Яків Денисович, рідний брат мого дідуся Остапа, мамин тато. А Харитина Буц, рідна сестра моєї бабусі, маминої мами. І дідусь Сухий Степан, рідний брат моєї бабусі. А Яків Хомович, і Марія Хомівна, це так понімаю діти. 

Ірина: Бабуся наша, Дуся, крайня справа у другому ряду.

Надія: Тут вся моя рідня, а головне, мої ріднесенькі тато і мама Сухі. Мені здається теж, що 3-я зправа наліво в першому ряду, т. Ліза.

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

Галина, Дмитро і Оля

------- люди згадують ------

Руслана: Мої роднулічки. Просяник б.Галя, дед Митя і мамулічка Оля.

Надія: Это мои дорогие соседи,к которым я ходила смотреть телевизор потому,что у нас его не было, прекрасные люди, а Олечка у них была такая красивая, как куколка. Хотелось бы узнать за неё и её троих братиков, если можете, напишите, пожалуйста, буду очень благодарна.

Людмила: Наші рідненькі

Надія: Гарні, шановані та доброзичливі в селі були люди. Царство небесне т. Галі і д. Миті.

Любов: Оля моя однокласниця та сваха.

Валентин: А я впiзнав Олю Просяник . Ходила зi мною в школу i жила коло Громадського ставка у вулицi на горi.

Федір Дмитрович Бондаренко

------- люди згадують ------

Оксана: Бондаренко Федір Дмитрович.

Юлія: Наш дєдушка, на жаль ми його не пам'ятаємо, але бабуся Бондаренко Акуліна багато про нього розповідала. Царство небесне їм обом.

Лідія: І мій також дідусь. Пам'ятаю, але смутно. Всі говорили, що дуже був доброю і порядною людиною. Царство небесне!

Оля: Да Ліда, моя мама так само про нього говорила: справедливий і порядний. Риси обличчя нагадують твою маму. Царство їм небесне.

Катерина: Великою душі людина, - це мій свекор. Царство йому небесне. Мій чоловік повністю на нього схожий і ззовні і характером.

Федір Дмитрович Бондаренко, уроженець села Аджамки Кіровоградського району, 1918 року народження. З с.Цвітною його поєднало кохання до молодої дівчини Тимофіенко Килини Василівни. І на все життя з'еднало його з даним селом. В 1939 році був призваний на службу до Армії пройшов усю війну старшиною, орденоносець. Демобілізувався в 1947 році і почав підіймати сільське господарство в селі. Працював на керівних посадах в колгоспі ім.Дзержинського. За доблесну працю був нагороджений орденами та медалями. Виростив чотирьох дітей та 10 онуків, але не всіх він успів побачити та приголубити. В 1973 році в віці 55 років пішов з життя. Далися взнаки фронтові рани та хвороби. Ось така коротка розповідь про нашого батька та дідуся. Був шанований в селі,багато справ виконано ним для розвитку села.
Віра: Катя, какая ты умничка, как хорошо описала своего свекра. Да, он был замечательным человеком.

Катерина: Дійсно, Федір Дмитрович цього заслужив.