Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

Бойко Микола Панасович

Бойко Микола Панасович (1926 - 1942). Народився орієнтовно в 1926 - 1927 р. (точна дата невідома) в Цвітній. В 1929 р. сім'я переїхала в Крим (м. Карасубазар - Білогорськ). Там же навчався в школі. Після окупації Криму в 1942 р. Микола Панасович пішов у партизани (йому було біля 15 років). Воювати доводилось і з німцями і з татарськими поліцаями. В одній із жорстоких сутичок щоб уникнути полону, катувань, неминучої власної смерті і можливої страти батьків Микола Панасович підірвав себе гранатою разом з ворогами.

В радянські часи його іменем була названа школа в Білогорську, в якій він учився.

Вшанування, почесті, подяка батькам, які виховали сина-патріота - безумовно добре, але все це не здатне оживити навіки зламану війною молоду, зелену гілку роду Бойків. Вічна пам'ять тобі, Миколо Панасовичу!

(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

Бойко Борис Петрович

(фото зроблене в 1945 році)

Народився 17 листопада 1923 р. Через юний вік не попав у м'ясорубку перших років війни і був призваний в діючу армію в грудні 1943 року в військово-будівельний загін другого Українського фронту.

З березня 1944 до березня 1947 р. служив у 115 окремому саперному батальйоні в складі 2-го і 3-го Українських фронтів, а потім в складі Центральної групи військ в Австрії. В бойових діях брав безпосередню участь в 1943 - 1945 рр. Нагороджений Орденом Слави, медалями "За отвагу", "За Боевые заслуги", "За взятие Будапешта", "За взятие Вены", "За победу над Германией".

Після війни в 1947 р. Борис Петрович поступив до Ленінградського Вищого військово-морського інженерного училища, закінчив його в 1952 р., а далі служив інженером-механіком підводних човнів на Чорноморському, Балтійському, Північному і Тихоокеанському флотах.

В званні капітана 3-го рангу захистив дисертацію, здобув науковий ступінь кандидата технічних наук і перейшов на викладацьку роботу на кафедру двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ) Чорноморського вищого військово-морського училища ім. П.Нахімова.

З Військово-морського флоту Борис Петрович звільнився у відставку у 1977 р., але не залишив педагогічну діяльність. В 1977 - 1992 рр. він доцент кафедри деталей машин, в 1992 - 1996 - доцент кафедри механіки Чорноморського військово-морського училища, а з 1996 - професор кафедри деталей машин Інституту ядерної енергії і промисловості. Дата смерті невідома. Похоронений в Севастополі.
(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

Кролик Борис Степанович

Кролик Борис Степанович (1922 - 16.05.1994) (батько Бориса Степан - син моєї бабусі від першого шлюбу). В червні 1941 закінчив 10 класів Цвітнянської середньої школи і після призову був направлений на прискорені офіцерські курси, а після їх закінчення - в діючу армію.

В званні лейтенанта командував взводом зв'язку і під Моздоком (Північний Кавказ), в бою був тяжко поранений в ногу, точніше - в колінний суглоб. Довго лікувався в різних госпіталях і повернувся в село до матері інвалідом.

В 1949 р. одружився, мав двох синів - Степана і Бориса, і дочку.

Працював у промартілі, де вироблявся керамічний посуд, та в сільському споживчому товаристві (ССТ, рос. Сельпо) на бухгалтерській роботі.

Похоронений на Цвітнянському кладовищі.

(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

Бойко Дмитро Якович

Бойко Дмитро Якович (06.11.1910 - 10.08.1987), (фото зроблене в1960 році). Вчився в Цвітненській школі в період громадянської війни, закінчив чотири класи в 1925 р. після чого батько віддав його в науку - оволодівати гончарним ремеслом. Працював в наймах у приватного підприємця.

В кінці 1929 р., подався до Одеси на курси кіномеханіків при Одеському кінотехнікумі. В 1930 р. одержав спеціальність кіномеханіка і був направлений на роботу до Вергунівського споживчого товариства Черкаського району

В жовтні 1932 р. його призвали до РСЧА (Робітничо-селянської Червоної армії). Служив в учбовому полку радистом артилерійського дивізіону, а в 1933 р. був направлений... (читати повністю)

(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

Бойко Олександра Свиридівна

Спогади про медсестру з 52 - річним стажем роботи

(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

Бойко Олександра Свиридівна (21.04.1916 - 19.11.1993) - моя мама. Після закінчення Херсонської фельдшерсько-акушерської школи в 1936 р. була направлена в Цвітну на посаду завідувачки колгоспним пологовим будинком і впродовж 52 років (до 16.08.1988) працювала на одному місці акушеркою або медсестрою (ці посади чомусь періодично мінялись) і тривалий час була єдиним медичним працівником не тільки в Цвітні, а й в навколишніх селах.

Під час окупації впродовж 2-х років мама була єдиним медиком в селі. У її Трудовій книжці є запис, що 31 липня 1941 р. вона звільнена у зв'язку з евакуацією. Але ж евакуювалась, а насправді тікала лише влада, а люди залишались і потребували медичної допомоги. Звичайно ж ніяких ліків ніхто не завозив і не продавав. Тому мама збирала... (читати далі)

------- люди згадують -------

Оля: Цікаво, скільки сотень нових цвітян прийняли її руки? Вічна і світла пам'ять.

Юлія: Ми жили біля ціеї сім'ї посусідству, я була ще маленькою але смутно памятаю її образ, і розповіді про неї.

Любов: Добрі слова і пам'ять від не одного покоління цвітян, яким її руки допомогли з'явитись на світ. Доземний уклін.

Валя: На таких Людях тримається цей світ. Дай Боже, щоб їх було якомога більше.

Надія: Я пам'ятаю Олександру Свиридівну. В дитинстві, в кінці 60-х на початку 70-х років минулого століття я лікувалася в Цвітненській кущовій лікарні. Глянувши на портрет, я відразу її згадала. Дуже добра і знаюча була людина. Добре відносилася і до нас, дітей, яких в той час лікувалося багато з навколишніх сіл. Нехай її душі буде Царство Небесне і Вічна Пам'ять!

Вера Саганенко: Царство небесное. Она помогла нам появиться на свет и мне посчастливилось с ней поработать.

Цима Февронія Климівна

Спогади про солдатську вдову Циму Февронію Климівну

(Написала Пічкур Лідія Петрівна)

Цима Февронія Климівна 1905 року народження. Народилася і прожила в селі Цвітне. Була одружена. Разом з чоловіком, Дмитром Євменовичем, ростили двох доньок. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Дмитро Євменович пішов на фронт, де й загинув у 1941 році.

Февронія Климівна залишилася вдовою з двома малими дітьми. Працювала в колгоспі на фермі (на дорощуванні молодняка ВРХ) і ростила своїх дочок.

Час пролинув швидко, ось уже й доньки повиростали, поодружувалися, народились внуки на радість бабусі. Та радість та затьмарилася новим горем. Померла одна дочка і залишила п'ятеро неповнолітніх дітей. Доля знову випробовувала Февронію Климівну: треба було внукам допомагати стати "на ноги". І вона допомагала, працювала стільки сил ставало, а найменшому, Юрію, взагалі матір замінила. Допомагала матеріально, коли навчався в технікумі і на службу в Армію випроводила.

Померла Цима Февронія Климівна в 1986 році, похована на сільському цвинтарі.

Наталія Блажко

Наталія: Я, (Наташа Блажко), Кіровоград,1978 рік.

Мережаний Іван Архипович, після повернення з 1-ї Світової війни, був ковалем у Цвітні. В 30-му р. виїхав з родиною до Туркменістану, звідти - до Донбасу, де працював ковалем у депо ст. Горлівка. Помер перед 2-ю Світовою війною. Похований у Цвітні

Мережана (Просяник) Олександра Федорівна, 22.04.1897 - 1981, дружина Івана Архиповича, З часу смерті свого чоловіка, перед 2-ю Світовою війною, до 1972 р. проживала в Цвітні