ГОЛОВНА  *   НАМ ПИШУТЬ  *   ГАЛЕРЕЯ  *  ГУМОР  *  КОНТАКТИ


ІСТОРІЯ НАШОГО КРАЮ

ЧИГИРИНЩИНА

ОЛЕКСАНДРІВЩИНА

ЦВІТНА ТА ОКРУГА

ІСТОРІЯ ЦВІТНИ

ВЕРСІЇ ЗАСНУВАННЯ ЦВІТНА ДО 1917 Р.

З 1917 ДО КІНЦЯ ВІЙНИ

ГОЛОДОМОР

ВІД ВІЙНИ ДО 1991 Р.

РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

СЬОГОДЕННЯ

РЕМЕСЛА

ГОНЧАРСТВО

ТКАЦТВО

ЧУМАЦТВО

ТВОРЧІСТЬ

НАУКОВА

МИСТЕЦЬКА

ЛІТЕРАТУРНА

ЦВІТНЯНСЬКІ

А-Г, Д-К, Л-Н, П-С, Т-Ч

ПОРТРЕТНА ГАЛЕРЕЯ

ДО  ЦВІТНИ  НЕ  МОЖЕ  БУТИ  БАЙДУЖИХ

ПОСИЛАННЯ,

КОРИСНІ ТА ЦІКАВІ

Цвітна в Вікіпедії

Погода в Цвітні

Мапа села

Історія формування Кіровоградської області

Олександрівський районний музей

Корисна і цікава література і тексти

ЦВІТНА в Фейсбуці

Цвітна в Однокласники

***

Ваші об'яви та реклама

 

 

 


 

*** ЦВІТНЯНСЬКІ ***

ПОРТРЕТНА ГАЛЕРЕЯ

1 * 2 * 3 * 4 * 5 * 6 * 7 * 8 * 9 * 10 * 11 * 12

 

 

 

 

Бойко Полікарп Якович

 

(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

Бойко Полікарп Якович (23.02.1909 - 14.10.1998) - мій батько (фото зроблене в 1976 році). Його шкільне навчання прийшлось на роки революції і громадянської війни. Батько згадував, що часто вчитель, зачувши недалеку стрілянину, наказував учням лягати на підлогу і сам лягав поруч - щоб не зачепила "шальна" куля. Три класи Цвітнянської початкової школи він закінчив у 1919 р., а після цього почалась трудова біографія: виконував хліборобську роботу на полі і в домашньому господарстві, допомагав своєму батькові в теслярських і столярних справах, вчився шити чоботи, працював в наймах у шевця.

В 1929 р. його призвали до армії і через короткий час направили в школу молодших командирів, після закінчення якої одержав звання помкомвзводу (помічник командира взводу, 2 трикутники в петлиці, сержант по нинішніх мірках).

З 1933 р. до 1935 р. служив у військах, які охороняли... (читати повністю)

 

 

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

     
 
   

Суржко Ольга Миколаївна

(Спогади остарбайтера)

 

Я, Суржко Ольга Миколаївна (Шигида), народилася 10 травня 1926 року в селі Крихаїв Козелецького району Чернігівської області.

Батько, Шигида Микола Миколайович, пішов на фронт в 1941 році. Мати - Олена Яківна, осталась дома одна з шістьма дітьми. Я була найстаршою донькою в сім'ї. Тож вся важка робота лягла і на мої плечі: мочила коноплі, льон і пряла. Допомагала матері доглядати за меншими дітьми. Кругом села йшов сосновий ліс. Там були партизани. Тож я з іншими людьми носила партизанам їсти. Іноді сам батько приходив по їжу. Ходили вибирати картоплю в поле.

Одного літнього дня в 1942 році все село було... (читати повністю)

 

 ------- люди згадують -------
 

Ганна: Спогади... записав Клименко Богдан. Всі матеріали зберігаються в сільській бібліотеці і доступні всім користувачам.

Надія: Неймовірно!!! Прожили поруч багато років, а всього цього не знали. Яка гірка доля тьоті Олі і дядька Степана в молодості! Але ж і знаково - вони там зустрілися і, настільки я пам'ятаю, жили в мирі і злагоді.

Сергій: Я теж не знав, що батьки мого однокласника Вані Суржка були вивезені на примусові роботи в Німечину. Мабуть тому, що часи такі були коли влада негативно відносилась до цього, тому люди і не говорили про це. До речі батьки моєї дружини теж були на примусових роботах в Німеччині, там познайомилися і після війни одружилися.

Сергій Суржко: Хочу додати, що батько бабусі Олі - герой війни, орденоносець - https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2902344413212306&set=p.2902344413212306&type=3

 
Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

 

 
 

 

 

 

Бойко Микола Панасович

 

Бойко Микола Панасович (1926 - 1942). Народився орієнтовно в 1926 - 1927 р. (точна дата невідома) в Цвітній. В 1929 р. сім'я переїхала в Крим (м. Карасубазар - Білогорськ). Там же навчався в школі. Після окупації Криму в 1942 р. Микола Панасович пішов у партизани (йому було біля 15 років). Воювати доводилось і з німцями і з татарськими поліцаями. В одній із жорстоких сутичок щоб уникнути полону, катувань, неминучої власної смерті і можливої страти батьків Микола Панасович підірвав себе гранатою разом з ворогами.

В радянські часи його іменем була названа школа в Білогорську, в якій він учився.

Вшанування, почесті, подяка батькам, які виховали сина-патріота - безумовно добре, але все це не здатне оживити навіки зламану війною молоду, зелену гілку роду Бойків. Вічна пам'ять тобі, Миколо Панасовичу!

(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

 

 

 
Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru
     
 
 

Бойко Борис Петрович

 

(фото зроблене в 1945 році)

Народився 17 листопада 1923 р. Через юний вік не попав у м'ясорубку перших років війни і був призваний в діючу армію в грудні 1943 року в військово-будівельний загін другого Українського фронту.

З березня 1944 до березня 1947 р. служив у 115 окремому саперному батальйоні в складі 2-го і 3-го Українських фронтів, а потім в складі Центральної групи військ в Австрії. В бойових діях брав безпосередню участь в 1943 - 1945 рр. Нагороджений Орденом Слави, медалями "За отвагу", "За Боевые заслуги", "За взятие Будапешта", "За взятие Вены", "За победу над Германией".

Після війни в 1947 р. Борис Петрович поступив до Ленінградського Вищого військово-морського інженерного училища, закінчив його в 1952 р., а далі служив інженером-механіком підводних човнів на Чорноморському, Балтійському, Північному і Тихоокеанському флотах.

В званні капітана 3-го рангу захистив дисертацію, здобув науковий ступінь кандидата технічних наук і перейшов на викладацьку роботу на кафедру двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ) Чорноморського вищого військово-морського училища ім. П.Нахімова.

З Військово-морського флоту Борис Петрович звільнився у відставку у 1977 р., але не залишив педагогічну діяльність. В 1977 - 1992 рр. він доцент кафедри деталей машин, в 1992 - 1996 - доцент кафедри механіки Чорноморського військово-морського училища, а з 1996 - професор кафедри деталей машин Інституту ядерної енергії і промисловості. Дата смерті невідома. Похоронений в Севастополі.
(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru
     
 
 

Кролик Борис Степанович

 

Кролик Борис Степанович (1922 - 16.05.1994) (батько Бориса Степан - син моєї бабусі від першого шлюбу). В червні 1941 закінчив 10 класів Цвітнянської середньої школи і після призову був направлений на прискорені офіцерські курси, а після їх закінчення - в діючу армію.

В званні лейтенанта командував взводом зв'язку і під Моздоком (Північний Кавказ), в бою був тяжко поранений в ногу, точніше - в колінний суглоб. Довго лікувався в різних госпіталях і повернувся в село до матері інвалідом.

В 1949 р. одружився, мав двох синів - Степана і Бориса, і дочку.

Працював у промартілі, де вироблявся керамічний посуд, та в сільському споживчому товаристві (ССТ, рос. Сельпо) на бухгалтерській роботі.

Похоронений на Цвітнянському кладовищі.

(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

 

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru
     
 
 

Бойко Дмитро Якович

 

Бойко Дмитро Якович (06.11.1910 - 10.08.1987), (фото зроблене в1960 році). Вчився в Цвітненській школі в період громадянської війни, закінчив чотири класи в 1925 р. після чого батько віддав його в науку - оволодівати гончарним ремеслом. Працював в наймах у приватного підприємця.

В кінці 1929 р., подався до Одеси на курси кіномеханіків при Одеському кінотехнікумі. В 1930 р. одержав спеціальність кіномеханіка і був направлений на роботу до Вергунівського споживчого товариства Черкаського району

В жовтні 1932 р. його призвали до РСЧА (Робітничо-селянської Червоної армії). Служив в учбовому полку радистом артилерійського дивізіону, а в 1933 р. був направлений... (читати повністю)

(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

 

 

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

     
 
 

Бойко Олександра Свиридівна

 

Спогади про медсестру з 52 - річним стажем роботи

(Написав Бойко Олександр Полікарпович)

Бойко Олександра Свиридівна (21.04.1916 - 19.11.1993) - моя мама. Після закінчення Херсонської фельдшерсько-акушерської школи в 1936 р. була направлена в Цвітну на посаду завідувачки колгоспним пологовим будинком і впродовж 52 років (до 16.08.1988) працювала на одному місці акушеркою або медсестрою (ці посади чомусь періодично мінялись) і тривалий час була єдиним медичним працівником не тільки в Цвітні, а й в навколишніх селах.

Під час окупації впродовж 2-х років мама була єдиним медиком в селі. У її Трудовій книжці є запис, що 31 липня 1941 р. вона звільнена у зв'язку з евакуацією. Але ж евакуювалась, а насправді тікала лише влада, а люди залишались і потребували медичної допомоги. Звичайно ж ніяких ліків ніхто не завозив і не продавав. Тому мама збирала... (читати далі)

 

------- люди згадують -------

 

Оля: Цікаво, скільки сотень нових цвітян прийняли її руки? Вічна і світла пам'ять.

Юлія: Ми жили біля ціеї сім'ї посусідству, я була ще маленькою але смутно памятаю її образ, і розповіді про неї.

Любов: Добрі слова і пам'ять від не одного покоління цвітян, яким її руки допомогли з'явитись на світ. Доземний уклін.

Валя: На таких Людях тримається цей світ. Дай Боже, щоб їх було якомога більше.

Надія: Я пам'ятаю Олександру Свиридівну. В дитинстві, в кінці 60-х на початку 70-х років минулого століття я лікувалася в Цвітненській кущовій лікарні. Глянувши на портрет, я відразу її згадала. Дуже добра і знаюча була людина. Добре відносилася і до нас, дітей, яких в той час лікувалося багато з навколишніх сіл. Нехай її душі буде Царство Небесне і Вічна Пам'ять!

Вера Саганенко: Царство небесное. Она помогла нам появиться на свет и мне посчастливилось с ней поработать.

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru
     
     

Цима Февронія Климівна

 

Спогади про солдатську вдову Циму Февронію Климівну

(Написала Пічкур Лідія Петрівна)

 

Цима Февронія Климівна 1905 року народження. Народилася і прожила в селі Цвітне. Була одружена. Разом з чоловіком, Дмитром Євменовичем, ростили двох доньок. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Дмитро Євменович пішов на фронт, де й загинув у 1941 році.

Февронія Климівна залишилася вдовою з двома малими дітьми. Працювала в колгоспі на фермі (на дорощуванні молодняка ВРХ) і ростила своїх дочок.

Час пролинув швидко, ось уже й доньки повиростали, поодружувалися, народились внуки на радість бабусі. Та радість та затьмарилася новим горем. Померла одна дочка і залишила п'ятеро неповнолітніх дітей. Доля знову випробовувала Февронію Климівну: треба було внукам допомагати стати "на ноги". І вона допомагала, працювала стільки сил ставало, а найменшому, Юрію, взагалі матір замінила. Допомагала матеріально, коли навчався в технікумі і на службу в Армію випроводила.

Померла Цима Февронія Климівна в 1986 році, похована на сільському цвинтарі.

 

 

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru
       
 
 

 

Мостовий Яків Дементійович з товаришами

 

------- люди згадують -------

 

Людмила: (на першому фото) Мій дідусь, Мостовий Яків Дементійович після демобілізаціі зі своім побратимом 1949 рік. Пройшов всю війну, до Берліна дійшов пішки і ще там служив 2 роки.

(на другому фото) Ветерани Великоі Вітчизняноі війни. Мій дідусь, Мостовий Яків Дементійович зі своім односельчанином. Дякуємо за Перемогу!!!

Надія: Пам'ятаю Якова Дементійовича! Мій батько на той час працював у сільраді і вони були в дружних стосунках.

 

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru
 
         
 

 

Жіноча гілка родини В. Мостового


Людмила:
 Це моя прабабуся, Березовська Маріанна , бабуся Мостова Поліна Оліянівна, вона довгий час працювала в сільському магазині, проживали на Хуторі, біля ставка. Мама теж з Цвітноі, Швець Ніна Іванівна. І я, Курченко Людмила Борисівна.

 

 
 
 

Наталія Блажко

 

Наталія: Я, (Наташа Блажко), Кіровоград,1978 рік.

 

     
 

Мережаний Іван Архипович, після повернення з 1-ї Світової війни, був ковалем у Цвітні. В 30-му р. виїхав з родиною до Туркменістану, звідти - до Донбасу, де працював ковалем у депо ст. Горлівка. Помер перед 2-ю Світовою війною. Похований у Цвітні

Мережана (Просяник) Олександра Федорівна, 22.04.1897 - 1981, дружина Івана Архиповича, З часу смерті свого чоловіка, перед 2-ю Світовою війною, до 1972 р. проживала в Цвітні

 
     

ГОЛОВНА  *   НАМ ПИШУТЬ  *   ГАЛЕРЕЯ  *  ГУМОР  *  КОНТАКТИ