Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

Цвітнянські дівчатка

------- люди згадують -------

Тетяна: Справа моя мама, зліва т.Люба Мусенко.

Тома: Зразу впізнала хто, але подумала, що на фото Валя і ти. А хто посередині?

Тетяна: Хто посередині не знаю і запитать нема в кого.

Тома:  На жаль... може хто і впізнає, а може Валя знає.

Інна: Який рік?

Тетяна: Мама 1946 року, а скільки їм там не знаю.

Хотина Іларіоновна Цима з онучкою

Алёна: 1981 год. Село Цвитна. Я и моя бабушка Хотына Илларионовна Цыма. 

Іван Гаврилович Бондаренко

------- люди згадують -------

Алёна: Бондаренко Иван Гаврилович, сын Бондаренко Гавриила и Ярыны (Цымы). Г. Кировоград. 2004г.

Тетяна: Бондаренко Гаврило проживав на хуторі. Іван Гаврилович в 1978-1980 р. проживав у Кіровограді і працюв в льотному училищі (зараз академія). Іван Гаврилович приіздив до своіх батьків кожноі суботи.

Алёна: Это двоюродный брат моего отца

Людмила: Я знала Івана Гавриловича, хороша людина, я коли навчалася у Кіровограді, він мене інколи підвозив до міста.

Марія Стеценко і Ніна Мостова

------- люди згадують -------

Алёна: Стеценко Мария Михайловна. Дочь Хотыны Иларионовны.

Віктор: Марию Михайловну я хорошо знал, она была подругой моей мамы.

Віра: Це перша жінка, вона в нас почту носила. Чи може я помиляюсь? На Хмарівці.

Віктор: Тетя Маша работала почтальоном .

Алёна: Да. Всю жизнь на велосипеде с сумкой на плече.

Віктор:  Чогось називали її Пєкарша.

Алёна:  Да, да. Пекарі. Со слов отца, кто-то из дедов был пекарем. Но инфо подтвердить невозможно. Пока.

Віра: Моя мама казала: Зараз Марія Пєкарша пошту принесе. Я думала що то прізвище її. Я дуже добре пам'ятаю цю тітку. Вона жила на хуторі. Недалеко від Мартиненків. Там ще вічно коло двору була величезна калабаня. Скільки не засипали, а ... 

Лідія: А ещё я помню сына т. Маши Васю Стеценка, он дружил с моими братьями Юрой и Витей, а почту носила она и по нашей улице, когда наша почтарка шла в отпуск.

Людмила: А рядом т. Нина наверное, Мостовая. Жила на хуторе, ее отец работал в сельсовете. Яков Дементьевич.

Бондаренки і Стеценки

Алёна:

Внизу.
Бондаренко (Цыма) Ярина Илларионовна. Ребенок - Толик, Анатолий Иванович Бондаренко . Бондаренко Гавриил.
Вверху.
Стеценко Василий Федорович.
Стеценко Ирина Ивановна.
Стеценко Иван Михайлович.
Год 1971.

Якщо знаєте ще щось про те і про тих, хто на фото, пишіть на адресу ел.пошти karaush2@mail.ru

Родина Коцур

------- люди згадують -------

Валентина: Це родина мого тата, Коцур Михайла Назаровича, його проводжають в армію, сестри Галина, Ніна, брат Коля, мати Федора, батько Назар.

Антоніна: Дуже дякую за фото! Нарешті я побачила фото Коцура Назара і його родини. Я уклінно дякую Вашому дідусеві Назарю і вашій родині за спасіння і збереження життя моєму батькові Саєнку Володимиру Марковичу і його родині, яка отримала прихисток в вашій сім'ї в роки війни. Моя прабабуся Харитина і ваш дідусь Назар рідні брат і сестра, наскільки я знаю. Мій батько 1941 року народження, згадує Галю і Ніну, передає вітання вашій сім'ї, тим, хто ще живий і його пам'ятає.

Родина Коцур

------- люди згадують -------

Людмила: Вали и Вани бабушка Явдоха тоже была родной сестрой твоему деду. По отчеству она Григорьевна .

Людмила: На фото взнала бабусю Федору, дядю Миколу, внука Валєру (рижий був), а хто ще?

Валентина: Т.Ніна, папа, мама, Юра брат, Таня, донька т. Ніни. Тітка Ніна живе в Олександрії, та я донька Коцура Миші і Віри і Юра Коцур це мій старший брат.

Тетяна: А в центре фото я!

Я помню б.Харитыну, т.Марынку (так их называли) очень гостеприимные и добрые!

Родина Мережаних

------- люди згадують -------

Валентина: Родина моєї мами, дівоче прізвище Мережана Віра Степанівна, дідусь Степан, сестри Надія, Ніна, Галя, Ліда, і ми внуки, на руках у бабусі Химки я з двоюрідною сестрою .

Віра: Це моя тоже родина по дідусеві. Бо мій дідусь Мережаний Купріян рідний брат

Мережаного Степана. А т.Ніна, Надя, Ліда, Галя і д.Петро то двоюрідні сестри і брат

моєї мами і т.Олі. А я донька Марфи Купріянівної, Віра.

Галина: Віра, я так зрозуміла, що ти донька Ольги. Твій дідусь Купріян и моя мама були рідні. Я помню свадьби Олі и Марфи.

Весілля Юлі та Степана

------- люди згадують -------

Вікторія: Весілля моїх батьків 30 червня 1979 року. На фото зліва направо - Кролик Олена та Борис (мої бабуся й дідусь), ну, і папа - Кролик Степан -жених.

Сергій: А дівоче прізвище нареченоі - Яворська Юля?

Вікторія: Так!

Надія: Боже мой, это же мои самые близкие соседи, жили напротив нас... тетя Лена и д. Борис.

Тетяна: Да очень приятные воспоминания о своих соседях и друзьях детства.  

Анюта Галасюк з подругою

------- люди згадують -------

Надія: Тамілина мама з подругою.

Таміла: Моя мама в 19 років, Галасюк Анюта Остапівна (пізніше Зелінська). З подругою, її не знаю. Так любили одіватися дівчата в неділю.

Зелінський з дочкою Тамілою

------- люди згадують -------

Надія: Таміла з батьком,а моїм дядьком!

Таміла: Я ходила в 10 клас в санаторії Стара Осота. Батько приїхав з Казахстана.

Стеценки, Михайло та Хотина

------- люди згадують -------

Алёна: Дедушка Стеценко Михаил Иванович с бабушкой Цыма Хотына Илларионовна.

Інна: А які роки їхнього народження?

Алёна: Михаил Иванович 1909 г. и Хотына Илларионовна примерно 1910.

Інна: А вбрання наче з минулого століття, дуже красиві!! У вас не лишилося від бабусі намисто? Цікаво з чого воно.

Алёна: Минулого, 20-го, а зараз 21-е)))

Фото десь мiж 1928 та 1941.

Нічого не залишилось.

Соколовські та Стеценки

------- люди згадують -------

Алёна: Слева направо: Григорий Федосеевич Соколовский, Оляна Соколовская, Мария Михайловна Стеценко, Иван Михайлович Стеценко, Цыма Хотына Илларионовна и Галина Федосеевна Соколовская.

Петро Цима, Рая і Діна

------- люди згадують -------

Алёна: Цыма Петр Максимович со студентками Раей и Диной. 1958 г. Цвитна

Леонід Зюкін з сином

------- люди згадують -------

Юлія: На фото мій дедушка Зюкін Леонід зі своім сином (моім дядьком).

Василь: Він і наш родич.

Наталія: Це мій папка і брат.

Алёна: Щось менi здається, що всi цвітняни між собою родичі.

90% прізвищ ідуть від 1800-х років.

Сергій: Мій тато і я, (або мій брат Юра)

Микола: Мій однокласник, земля йому пухом.

Соколовські та Павловські

------- люди згадують -------

Любов: Віктор Соколовський та Леонід Павловський в Севастополі з батьками, 1978 рік.

Юлія: Я впізнала Павловських, т. Іра сестра мого папи.

Лідія: Мої найрідніші в світі люди, мої покійні батьки та рідненький братик Павловський Олексій Павлович.

Галина: Ліда, Ваша мама, - вона працювала в ательє разом з моєю хрещеною мамою, Надєю Король.

Юлія: В мене багато дуже приемних спогадів з дитинства про т. Іру вона була дуже чудова жінка, я із сестрою часто бігали малими на хутір до неї в гості і вона завжди була нам рада.

Марія: Т. Надя Соколовская .. ее дети .. Ирина Федоровна Павловская, замечательная женщина, жаль рано ушли ...

Іван та Марія Кролики

------- люди згадують -------

:

Іван: Працівники керамічного цеху Кролик Іван Оникійович та Марія Сергіївна з виробами, які виготовлялися на підприємстві.

Олекса: Це які роки?

Іван: Батькам за 80. Десь фото зроблене у 2010-2012 роках.

Микола: Це мої кращі старші друзі, земля їм пухом, ми Вас пам'ятаємо!

Надія: Я їх добре знаю і пам'ятаю, такі класні люди були, на жаль... Царство їм небесне.

Іван Миколайович Загнибіда з внуком Сергієм

------- люди згадують ------

Віктор: Загнибіда Іван Миколайович з внуком Сергієм в 1978 році. І випуск Загнибіда Олена Іванівна, моя мама.

Тетяна: Віктор, а Ваш старший брат Сергій, а сестра Алла. Мама Лєна, а батько Володимир? Хочу побільше дізнатися про Вашу сім'ю. Ви проживали в с. Веселе? Зі слів Марії.

Віктор: Так, все правильно, только проживаем в с. Веселовка. На фотографии мой дед и брат Сергей.

Тамара Бондарець, Віра Снісаренко і Любов Соколовська

------- люди згадують ------

Любов: Тамара Бондарець, Віра Снісаренко і я. Приблизно 1972 рік.

Валентин: Невже це 7 класс? А в цьому роцi 45 років...

Наталія: Молодые,красивые, - впереди вся жизнь... Верочка навсегда осталась молоденькой. Царство небесное!

Любов: Так, їй було всього 18 - 19 років.

Віра: Які молоденькі красотульки. Жаль, Вірочка дуже рано пішла від нас.